Пролапс тазових органів — це опущення стінок піхви, матки або верхівки піхви внаслідок послаблення їхньої підтримки. Іноді жінка помічає випинання тканин біля входу до піхви чи за його межами. Пролапс не завжди потребує операції: важливі насамперед скарги, ступінь опущення та вплив на повсякденне життя.
Я — лікар-гінеколог Ольга Мушастікова. У своїй хірургічній практиці виконую операції для корекції різних форм тазового пролапсу. Моє завдання — не просто усунути випинання, а з’ясувати, які структури втратили підтримку, та підібрати обґрунтований обсяг втручання для конкретної пацієнтки.
На ранніх стадіях пролапс може не спричиняти симптомів. Якщо виникла неможливість помочитися, виражений біль, кровотеча або ушкодження випнутих тканин, потрібна невідкладна медична оцінка.
Передня стінка піхви втрачає підтримку, і разом із нею може зміщуватися сечовий міхур. Жінку можуть турбувати випинання, порушення сечовипускання або відчуття неповного спорожнення.
Випинання задньої стінки піхви може бути пов’язане з порушенням підтримки прямої кишки. Іноді виникають труднощі з дефекацією або відчуття неповного спорожнення кишківника.
При апікальному пролапсі опускається шийка й тіло матки або верхівка піхви після раніше виконаної гістеректомії. Цей компонент особливо важливо оцінити, оскільки без відновлення апікальної підтримки ізольована корекція стінок піхви не завжди забезпечує стійкий результат.
Нерідко кілька видів опущення поєднуються. Тому назва одного симптому не визначає автоматично вид операції.
На розвиток пролапсу можуть впливати вагітність і вагінальні пологи, вікові зміни тканин, спадкові особливості сполучної тканини, надмірна маса тіла, хронічний кашель, закрепи та тривале підвищення внутрішньочеревного тиску. Пролапс можливий і в жінок, які не народжували.
На консультації уточнюю, що саме турбує пацієнтку: випинання, проблеми із сечовипусканням, дефекацією чи статевим життям. Під час гінекологічного огляду оцінюю передній, задній та апікальний відділи піхви. Для опису ступеня пролапсу може застосовуватися стандартизована система POP-Q. За показаннями потрібні додаткові дослідження, зокрема оцінка залишкової сечі або функції сечового міхура.
Важливо обговорити плани щодо вагітності, супутні захворювання, попередні операції та очікування від лікування. Окремо оцінюється можливе приховане стресове нетримання сечі, яке іноді проявляється після усунення значного пролапсу.
Ні. Якщо опущення не спричиняє дискомфорту, іноді достатньо спостереження. При симптомному пролапсі можливі тренування м’язів тазового дна під контролем спеціаліста, корекція закрепів і кашлю, зменшення надмірних навантажень та застосування вагінального песарія. Песарій може бути самостійним довготривалим методом або тимчасовим рішенням. Вправи не здатні механічно усунути будь-яке виражене опущення, але можуть полегшувати окремі симптоми.
Під час передньої кольпорафії хірургічно відновлюють підтримку передньої стінки піхви. Операцію розглядають, коли цистоцеле спричиняє відчутне випинання або інші симптоми. Якщо одночасно є опущення верхівки піхви чи матки, може знадобитися додаткова корекція апікальної підтримки.
Задня кольпоперинеорафія передбачає відновлення підтримки задньої стінки піхви, а за показаннями — реконструкцію тканин промежини. Таку операцію можна розглядати при симптомному ректоцеле, дефекті промежини, відчутті широкого входу до піхви. Обсяг корекції має бути достатнім, але не надмірним, щоб зменшити ризик болю та дискомфорту під час статевого життя.
Якщо опущена матка або верхівка піхви, важливо відновити підтримку апікального відділу. Конкретний спосіб фіксації обирається з урахуванням анатомії, попередніх операцій і клінічної ситуації. Апікальна корекція може поєднуватися з пластикою передньої чи задньої стінки піхви.
У певних клінічних ситуаціях при пролапсі матки може бути рекомендована вагінальна гістеректомія. Але сам факт опущення матки не означає, що її обов’язково потрібно видаляти. Рішення ухвалюють після оцінки показань, стану матки, побажань пацієнтки та можливостей органозберігального лікування. Якщо гістеректомію виконують з приводу пролапсу, потрібно також подбати про підтримку верхівки піхви.
Нерідко для усунення пролапсу потрібне поєднання кількох етапів операції. Остаточний план я обговорюю з пацієнткою до втручання.
Перед хірургічним лікуванням проводяться огляд, необхідні аналізи та оцінка ризиків анестезії. Обсяг обстеження індивідуальний. Важливо повідомити про ліки, які впливають на згортання крові, алергії, хронічні захворювання та попередні втручання. Якщо є інфекція або неконтрольоване супутнє захворювання, планову операцію можуть відкласти.
Тривалість перебування в стаціонарі та відновлення залежать від виду й обсягу операції. У перші дні можливі помірний біль, набряк, незначні кров’янисті виділення та тимчасові зміни сечовипускання чи дефекації. Рекомендації щодо гігієни, фізичних навантажень, піднімання важкого та відновлення статевого життя надаються індивідуально після операції. Повернення до вагінальних статевих контактів після реконструктивних операцій часто відкладають приблизно на 6 тижнів або до підтвердженого загоєння, залежно від обсягу втручання.
Післяопераційні огляди потрібні для контролю загоєння. При температурі, наростанні болю, значній кровотечі, неможливості помочитися чи інших тривожних симптомах необхідно негайно звернутися до лікаря.
Можливі кровотеча, інфекція, гематома, ушкодження сусідніх органів, тромбоз, проблеми із сечовипусканням, нове або збережене нетримання сечі, біль під час статевого життя та повторне опущення з часом. Навіть технічно правильно виконана операція не гарантує відсутності рецидиву. Саме тому важливо визначити всі уражені відділи тазової підтримки та співвіднести очікувану користь із ризиками.
Якщо ви відчуваєте випинання в піхві, важкість, труднощі із сечовипусканням або дефекацією, запрошую на консультацію. Ми з’ясуємо причину симптомів і обговоримо, чи потрібне хірургічне лікування, чи можна розпочати з консервативних методів. Для мене важливо, щоб жінка розуміла, навіщо пропонується кожен етап операції та якого результату реально очікувати.
.png)